Здавна цибулю шалот вважають аристократичною, що приносить насолоду гурманам, оскільки вона соковитіша, м’якша і ароматніша ніж цибуля ріпчаста. Для неї характерний своєрідний специфічний, запашний аромат. Відрізняється ніжним, тонким смаком. Листя у шалот ніжніші, а цибулини, маючи високі смакові властивості, менш гострі, ніж у цибулі ріпчастої. За смаком соковиті луски цибулини солодкі або напівгострі. Багато рецептів французької кухні включають саме шалот, оскільки вона не заглушує тонкого смаку інших продуктів. З дрібних цибулин шалот готують чудові мариновані Пікулі. Шалот багата поживними речовинами. Листя містить багато цукру, вітаміни, мінеральні солі і біологічно активні речовини, завдяки чому воно довго зберігає ніжність, приємний смак і аромат. У цибулинах вміст окремих речовин більший, ніж в листках. Із цукрів у листі міститься дицукрів до 4,2%, моноцукрів 1,1% і сахарози 0,4%, а в цибулинах — до 12,5% дицукрів. Крім вітаміну С, в шалот виявлені вітаміни В1 В2, РР і каротин.
У цибулі шалот є необхідні для людини мінеральні солі калію, кальцію, фосфору, заліза. У ній міститься ряд мікроелементів — нікель, кобальт, хром, ванадій, молібден, титан, кремній і навіть германій. Крім ефірних олій, є фітонциди. Харчова (енергетична) цінність шалот становить, ккал (кДж) на 100 г сирої речовини: зелені 11 — 19 (70-79), цибулин — 33-36 (137-150).
Рекомендації щодо проведення позакореневого підживлення цибулі шалот комплексними мікродобривами «Ярило» знаходяться в стадії розробки.
Вміст поживних елементів у добривах „Ярило”та дози їх внесення розраховані відповідно до потреби рослин в них у певний період їх росту та розвитку.
Застосування мікродобрив „Ярило” сприяє:
- підвищенню життєздатності насіння (прискорення його проростання на 10-16 діб);
- стимулюванню росту та розвитку рослин;
- підвищенню приживання розсади за розсадного способу вирощування;
- посиленню стійкості рослин до хвороб (борошниста роса, плямистість та ін.);
- зменшенню стресів рослин від ґрунтово-кліматичних і антропогенних чинників;
- підвищенню якості (зростає вміст вітамінів, знижується вміст нітратів);
- збільшенню урожайності культури на 10-15%;
- подовженню терміну зберігання зеленної продукції.
Підвищена скоростиглість зеленних культур надає їм особливої цінності. Рослини за короткий час формують велику масу зелені (за 20-50 днів), тому виносять з ґрунту багато поживних речовин. Коренева система цих культур мочкувата і слаборозвинена, тому велике значення має забезпечення їх макро- і мікроелементами. За недостатньої забезпеченості рослин поживними речовинами неможливо отримати високі врожаї, а тому проведення позакореневих підживлень є важливим і ефективним заходом у технології вирощування зеленних культур.
Бор (B) Покращує надходження азоту в рослину (приріст урожаю від внесення бору — 2-4 ц/га). Істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. За його нестачі порушується перехід вуглеводів і крохмалю із листків в інші органи, внаслідок чого гальмується процес фотосинтезу, незадовільно забезпечується вуглеводами коренева система та погіршується її розвиток. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів. Майже не рухається з нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається повторному використанню. Цей мікроелемент підвищує посухостійкість і солестійкість рослин. Нестача бору посилюється за надмірного внесення калійних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.
Магній (Mg) Магній входить до складу основного пігменту зеленого листя — хлорофілу. Магній підтримує структуру рибосом, зв’язуючи РНК і білок. Велика і мала субодиниці рибосом асоціюють разом лише в присутності магнію, який також необхідний для формування полісом і активації амінокислот. Тому синтез білка не йде при нестачі магнію, а тим більше за його відсутності. Магній є активатором багатьох ферментів. Важливою особливістю магнію є те, що він зв’язує фермент з субстратом по типу хелатного зв’язку (клешнеподібний зв’язок між органічною речовиною і катіоном). Так, наприклад, приєднуючись до пірофосфатнї групи, магній зв’язує АТФ з відповідними ферментами. У зв’язку з цим всі реакції, що включають перенесення фосфатної групи (більшість реакцій синтезу, а також багато реакцій енергетичного обміну), вимагають присутності магнію. Магній активує такі ферменти, як ДНК-і РНК-полімерази, аденозинтрифосфатазу, глютаматсінтетазу; ферменти, що каталізують перенесення карбоксильної групи — реакції карбоксилювання і декарбоксилювання; ферменти гліколізу і циклу Кребса, молочнокислого і спиртового бродіння. У ряді випадків вплив магнію на роботу ферментів визначається тим, що він реагує з продуктами реакції, зрушуючи рівновагу в бік їх утворення. Магній може також інактивувати ряд інгібіторів ферментативних реакцій.
Мідь (Сu) Мідь відіграє важливу роль в процесах фотосинтезу: надає хлорофілу більшої стійкості. Характерною особливістю дії міді є те, що цей елемент підвищує стійкість рослин проти грибкових і бактеріальних захворювань. За нестачі цього елементу гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу. Нестача міді зумовлюється вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря.
Марганець (Мn) Фізіологічне значення марганцю полягає у тому, що він бере участь в окисно-відновних реакціях у рослинних клітинах і пов’язаний з діяльністю окиснювальних ферментів – оксидаз. У разі нестачі цього елемента знижується інтенсивність окисно-відновних процесів і синтезу органічних речовин у рослинах.
Марганець бере участь і в транспортуванні речовин по органах рослин. Він відіграє важливу роль у процесах засвоювання амонійного та нітратного азоту. При амонійному живленні рослин він діє як сильний окисник, а при нітратному – як сильний відновник. Отже, у разі нестачі марганцю порушується відновлення нітратного азоту, що призводить до нагромадження нітратів у тканинах рослин – досить негативного явища.
Марганець бере участь не тільки в процесі фотосинтезу, а й у синтезі вітаміну С. За нестачі марганцю в рослинах знижується синтез органічних речовин, зменшується вміст хлорофілу в рослинах, що призводить до захворювання їх на хлороз. Перешкоджають засвоєнню марганцю низька вологість повітря, низька температура ґрунту і похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, а на кислих — доступність його висока.
Застосування мікродобрив «Ярило» дає змогу задовольнити потребу культури у елементах живлення, підвищує стійкість її до хвороб, шкідників, несприятливих ґрунтово-кліматичних та антропогенних чинників, впливає на поліпшення процесів фотосинтезу і обмінних реакцій у рослині та сприяє одержанню високого і якісного врожаю.