Ріпак озимий – дуже поширена олійна культура (особливо Правобережний Лісостеп). Насіння ріпаку містить 48-52 % олії, яка використовується у лакофарбовій, миловарній, харчовій (маргариновій) та інших галузях промисловості. Ріпак озимий вирощують також на зелений корм, а макуху (після пропарювання) згодовують худобі. Ріпак також використовується для виготовлення біопалива.

На формування 1 т основної і побічної продукції ріпаку озимому потрібно, кг/га:Мg — 7-12; Mn – 0,2-0,5; В – 0,3-0,6; Мo – 0,001-0,002; Zn – 0,06-0,15; Cu – 0,01-0,04.

Магній бере участь у синтезі АТФ — носія енергії в рослинах, виконує важливу роль у процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО₂. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужніша коренева система та рослини краще перезимовують. Підвищує вміст олії в насінні та урожайність. Нестача магнію особливо виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Марганець найбільш ефективний на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, оскільки при рН більше ніж 6,5 стає практично недоступним для рослин. Забезпечує приріст урожаю 2,5-5,0 ц/га. Зменшує ураження борошнистою росою. Нестача марганцю призводить до сповільнення росту, хлорозу молодих листків, спо­вільнення утворення білка та вуглеводів. Найкраще вносити у період найбільшого розвитку листкової поверхні і у фазі бутонізації. Це другий за своїм значенням мікроелемент для ріпаку.

Бор в рослинах ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, впливає на диференціацію, ріст і поділ клітин, оскільки є складовим елементом стінок клітин. Поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, хлорозу наймолодших листків. На слабо забезпечених цим елементом ґрунтах урожайність після внесення бору зростає на 2-5 ц/га. Бор вносять, коли його менше 0,30 мг/кг сухого ґрунту. Обов’язковий до застосування на кислих ґрунтах. Вносять ці мікродобрива при позакореневому підживленні навесні перед змиканням рослин у рядках та в період від фази бутонізації до фази цвітіння, коли добре розвинута листкова поверхня.

Молібден. Дефіцит молібдену мають кислі ґрунти. Вносять його, коли вміст менше 0,15 мг/кг сухого ґрунту. На нестачу молібдену ріпак реагує помітним зменшенням урожайності.

Достатнє забезпечення макро- і мікроелементами в осінній період росту сприяє оптимальному формуванню розмірів кореневої шийки (удобрення лише азотом буде сприяти її витягуванню). Підвищується концентрація клітинного соку, з міжклітинного простору тканини відтягується вода, що є важливою умовою зменшення ризику вимерзання рослин. Правильно удобрена рослина нагромаджує в кореневій шийці запасні речовини, які буде використовувати під час весняного пробудження та відновлення вегетації. В такому стані ріпак може витримувати зниження температури до -15°С у безсніжні зими, а при достатньому сніговому покриві — до -25°С, і навіть -30°С. Отже, своєчасне позакореневе підживлення дає змогу задовільнити потребу культури у елементах живлення, підвищує стійкість її до хвороб і несприятливого впливу антропогенних і ґрунтово-кліматичних чинників та сприяє одержанню високого і якісного

врожаю.

Підживлення мікродобривами „ЯРИЛО” сприяє: 

• формуванню оптимального розміру кореневої шийки та підвищення концентрації клітинного соку, що підвищує зимо- і морозостійкість культури;
• стійкості до захворювань (особливо хлорозу і борошнистою росою);
• зростанню кількості стручків на рослині і кількості бобів у стручку;
• підвищенню врожайності культури на 10% і більше;
• підвищенню вмісту олії в насінні;

Рекомендації щодо проведення позакореневого підживлення комплексними мікродобривами ріпаку

~ Прайс ~