Квасоля – представник родини Бобових, вирощується в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Квасоля є однією з найцінніших продовольчих культур серед зернобобових. Високий вміст білка (22-26%), збалансованого за амінокислотним складом обумовлює зростання попиту на її зерно у світі, що надає культурі стратегічного значення. посівні площі під культурою зростають. За даними FAO у 2013 р. у світі вони становили більше 29 млн. га, тоді як в Україні промислове вирощування квасолі знаходиться на низькому рівні – культуру висівають на площі близько 22 тис. га. Удосконалення технології вирощування квасолі в напрямку економічної доцільності вимагає розроблення системи удобрення, яка б базувалась на чіткому знанні як біологічних особливостей культури взагалі і окремих сортів зокрема, так і потреби рослин у поживних елементах на кожному етапі їхнього росту і розвитку.
Для формування 1 т зерна і відповідної кількості соломи, квасолі необхідно, кг: 52,2-58,0 азоту, 14,1-14,4 фосфору, 46,7-54,3 калію, 17,0-30,0 кальцію, 5,0-13 магнію і інших мікроелементів. Кращими ґрунтами для квасолі є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,0-7,0) та вмістом гумусу не менше 2%. Квасоля дуже вимоглива до родючості ґрунту. Коренева система квасолі розміщується у верхньому шарі ґрунту, який забезпечений азотом завдяки життєдіяльності бульбочкових бактерій. Тому внесення азоту проводять тільки у стартових і підтримуючих дозах, а інші елементи живлення потрібно вносити додатково. Однак, досить висока вартість мінеральних добрив робить актуальним питання заміни традиційних способів і форм їх застосування на сучасні ефективніші методи, одним з яких є позакореневе внесення комплексних препаратів, які містять всі поживні елементи в кількостях, необхідних рослинам для ефективного проходження критичних періодів в онтогенезі культури.
Схема листкового підживлення квасолі
Норма витрати робочої рідини 300 л/га.
ЗНАЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ У ВИРОЩУВАННІ КВАСОЛІ
Молібден. Складова частина ферментів нітрогеназ, які сприяють біологічній фіксації азоту з атмосфери та беруть участь у відновленні нітратів до аміаку в клітинах коренів і листків. Якщо цього елемента не вистачає, в тканинах рослин нагромаджується багато нітратів, відновлення їх затримується, внаслідок чого порушується нормальний хід азотного обміну, тому після внесення нітратних добрив потреба рослин у молібдені значно вища, ніж після внесення аміачних добрив. Крім того, під впливом молібдену аміак інтенсивніше використовується рослиною для утворення амінокислот і білків.
Молібден бере участь в окисно-відновних реакціях і відіграє важливу роль у перенесенні електронів від субстрату, який окислюється, до речовини, яка відновлюється. Молібден бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів і хлорофілу, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах.
Бор. Забезпечує надходження азоту в рослину. Істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. За його нестачі порушується перехід вуглеводів із листків в інші органи, внаслідок чого гальмується процес фотосинтезу, незадовільно забезпечується вуглеводами коренева система та погіршується її розвиток. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів. Майже не рухається з нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається повторному використанню. Цей мікроелемент підвищує посухостійкість і солестійкість рослин. Нестача бору посилюється за надмірного внесення калійних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.
Кобальт. Особливо кобальт необхідний бобовим рослинам, оскільки бере участь у процесі фіксації атмосферного азоту. Кобальт входить до складу кобаломіну (вітамін В12), який синтезується бактеріями в бульбочках бобових рослин, а також до складу ферментів азотфіксуючих організмів, що беруть участь в синтезі метіоніну, ДНК і поділі клітин бактерій. Кобальт впливає також на функціонування фотосинтетичного апарату та синтез білка.