Кукурудза – це одна з основних зернових культур України, що має найвищу урожайність. Білок кукурудзи містить незамінні для організму людини амінокислоти і має високий вміст крохмалю у зерні.

Серед зернових культур, кукурудза має найвищий винос та коефіцієнт засвоєння мікроелементів із ґрунту. На формування 1 т зерна і відповідної кількості вегетативних органів кукурудза виносить з ґрунту з 1 га з ґрунту виноситься, кг/га: N – 24-32, Р₂О₅ – 10-14, К₂О – 25-37, а також багато кальцію 6-10, магнію (Mg) – 6-10, сірки (S) – 4-5, марганцю (Mn) – 0,15, цинку (Zn) – 0,05-0,1, бору (B) – 0,01-0,02, молібдену (Мo) – 0,01, заліза (Fe) – 0,2 та інших мікроелементів. Традиційно цю культуру вважають «індикатором» вмісту мікроелементів в ґрунті. Кукурудза чутлива до застосування мікроелементів, особливо цинку (Zn), магнію (Mg) та в меншій мірі міді (Cu), заліза (Fe), марганцю (Mn) та бору (B). За нестачі цих мікроелементів гальмується ріст та розвиток рослин кукурудзи та знижується продуктивність культури.

Рослини кукурудзи мають дві критичні фази щодо забезпеченості їх мікроелементами:

1)      фаза 3-4 листків — формується перший ярус вторинної кореневої системи, яка лише за сприятливих ґрунтових умов, здатна споживати елементи живлення. У цій фазі для стимулювання росту вузлових коренів важливо забезпечити рослини кукурудзи окрім сполук фосфору, ще й марганцем (Mn), цинком (Zn) та бором (B). Разом з цим, у рослин кукурудзи формується листковий апарат, що теж вимагає оптимального забезпечення марганцем (Mn), цинком (Zn) та міддю (Cu). Перше підживлення проводиться  комбіновано з використанням післясходового гербіциду.

2)      фаза 6-8 листків — інтенсивно розвивається вторинна коренева система рослин, починають формуватися елементи генеративних органів (качани) та спостерігається інтенсивний ріст листкової поверхні. У цій фазі зростає потреба в мікроелементах: цинку (Zn), марганцю (Mn), бору (B) та міді (Cu). Друге підживлення проводять комбіновано із 3-5 % розчином карбаміду або з інсектицидом.

Цинк (Zn) — приймає участь у азотному обміні рослин, сприяє синтезу амінокислоти триптофану, яка виступає регулятором росту рослин. Цинк також входить до ферментних систем, які регулюють вуглеводний, жировий, фосфорний обміни та біосинтез вітамінів. Застосування високих доз фосфорних та калійних, вапнякових добрив, низька температура ґрунту, ущільнення ґрунт, низький вміст органічної речовини, високий вміст фосфору (P), кальцію (Ca), магнію (Mg) або міді (Cu) в ґрунті знижує доступність цинку для рослин.

Магній (Mg) — бере участь у синтезі АТФ — носія енергії в рослинах, виконує важливу роль у процесі фотосинтезу, оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію СО₂. Магній також має позитивний вплив на перенесення і засвоєння фосфору. Підвищує вміст білків, жирів та урожайність. Нестача магнію особливо проявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Основні симптоми – міжжилковий хлороз (світло-зелені плями) у старого листя.

Марганець (Мn) — поліпшує засвоєння сполук мінерального азоту рослинами кукурудзи, активізує процеси дихання, фотосинтез та ріст кореневої системи. Піщані ґрунти (легкого гранулометричного складу), високий вміст органічної речовини, високий вміст заліза (Fe), міді (Cu) і цинку (Zn) у ґрунті знижують доступність марганцю для рослин.

Мідь (Сu) — підвищує стійкість рослин до низьких температур повітря, особливо на ранніх фазах, а також посухостійкість та жаростійкість. Мідь також регулює вуглеводний та білковий обміни. Застосування високих доз азотних, вапнякових добрив та високий вміст азоту (N), фосфору (P) та цинку (Zn) в ґрунті знижує доступність міді для рослин.

Бор (В) — сприяє росту меристемних тканин вегетативних органів та кореневої системи рослин, проростанню пилку в пилкових трубках, підвищує фертильність пилку, що поліпшує процеси плодоношення та потенційну врожайність кукурудзи. Проте, підвищенні дози бору пригнічують ріст та розвиток кукурудзи. Посушливі умови, високий вміст азоту (N), сполук кальцію (Са) і калію (К) в ґрунті знижують доступність бору для рослин.

Позакореневе підживлення добривами ЯРИЛО дає змогу задовольнити потребу культури у елементах живлення, підвищує стійкість її до хвороб, шкідників, несприятливих ґрунтово-кліматичних та антропогенних чинників, впливає на поліпшення процесів фотосинтезу і обмінних реакцій у рослині та сприяє одержанню високого і якісного врожаю.

Позакореневе підживлення добривами „ ЯРИЛО” сприяє:

• підвищенню життєздатності насіння;
• стимулюванню росту та розвитку рослин;
• зміцненню кореневої системи та підвищенню коефіцієнту використання елементів живлення з ґрунту;
• додатковому забезпеченню рослин елементами живлення;
• активному наростанню вегетативної маси;
• посиленню стійкості рослин до хвороб;
• підвищенню стійкості рослин до несприятливих ґрунтово-кліматичних умов;
• поліпшенню озерненості качанів та маси 1000 зерен кукурудзи;
• покращенню хімічного складу зерен;
• збільшенню урожайності культури на 10-15 %;

Рекомендації щодо проведення позакореневого підживлення комплексними добривами для кукурудзи

Норма витрати робочого розчину 200-300 л/га.

Позитивні результати отримані як за одночасного так і за вибіркового застосування мікродобрив. Проведення позакореневого підживлення рослин можна об’єднувати з обробкою засобами захисту. Добрива ЯРИЛО є нетоксичними для людей та бджіл, не викликають алергії та екологічно безпечні. 

Результати досліджень  Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН 

Врожайність та якісні показники кукурудзи Яровець 243 МВ залежно від застосування підживлень добривами «Ярило» у 20014 році.

~ Прайс ~